Галина Марчук м.Луцьк

МЕТОДИКА РЕСТАВРАЦІІ ДЗВОНІВ 1

Впродовж проведених пошукових експедицій працівниками Луцького історико-культурного заповідника на території замку зібралося понад 70 дзвонів. Їх необхідно було оглянути, прослухати і визначити – які дзвони підуть на музичну дзвіницю, а які стануть музейними експонатами.

Та для цього їм необхідно було надати експозиційного вигляду, провести реставрацію, так як багато дзвонів в процесі їх використання покрилися природною патиною (окислилися), були зі слідами пташиного посліду а то й просто пофарбовані зеленою, червоною масляними фарбами, а деякі мали на своїй поверхні "бронзове" та "срібне" покриття. Було також нашарування різних кольорів фарби (один по одному). І все це "малярство" залишалося на дзвонах роками.

Отже, попереду була нелегка робота по наданню дзвонам належного вигляду. А так як практики реставрації дзвонів до цього часу не було, необхідно було самим розробляти її методику. Спочатку треба було провести підготовчі роботи, в основу яких входило придбання матеріалів та хімікатів. У 80-х роках ХХ ст. не було такого розмаїття різних засобів для чищення, як ми маємо зараз, то приходилося обходитися тим, що було в наявності і доступне по фінансовій спроможності заповідника. Використовувалися розчинники фарб, змивка старої фарби, водний аміак, миючий засіб "Саніта", порошок "Блестін" та паста "Ера", бронзові щіточки, перетворювач іржі, кислоти: сірчана, мурашина, лимонна, сульфамінова, бензотриазол, їдкий натр, гліцероль.

Реставрація дзвонів проводилась молодшим науковим співробітником культурно-освітнього відділу заповідника Марчук Галиною по рекомендаціях старшого інженера НРТО "Укрпроектреставрація" (м.Київ) Сафронової Нелі Іванівни в серпні-вересні 1987 р. на території замку. Для допомоги були залучені студенти І курсу Історичного факультету Луцького педінституту ім.Лесі Українки Камащук А.Я., Литвинюк Н.В., Устимук Н.П., Корнелів О.М., Синюк Н.А., Нивчик Т.О. та члени клубу "Ентузіаст".

Робота проводилася в 3 етапи – чистка дзвонів; зняття іржі, патини та нашарувань фарби; сушка та консервація дзвонів.

І-й етап – дзвони очищалися від бруду щетинними щітками і милися теплим мильним розчином, після чого добре промивалися водою. Масляні фарби зчищалися бронзовими щіточками, після накладання на пофарбовану поверхню компресів з розчинників або речовин для змивки старої фарби. Виявлені місця корозії металу знімалися механічним способом (голкою, скальпелем) після чого оброблялися 2% спиртовим розчином бензотриазола (яд!) або перетворювачем іржі. Дзвін знову добре змивається теплою водою з водним аміаком.

Це був найважчий етап у реставрації. Стара фарба, якою роками був покритий дзвін важко піддавалася змивці. І особливо складно було чистити місця де був нанесений орнамент, написи чи зображення.

ІІ-й етап полягав в знятті патини, іржі та нашарувань фарби. Для чого використовувалися органічні кислоти, які розчиняють з"єднання, як одновалентної так і двовалентної міді: 5-10% мурашина, лимонна, сульфамінова кислоти (підбираються в залежності від фізико-хімічного складу металу і товщини шару патини). Якщо не вдавалося зняти всі нашарування кислотами, застосовувався їдкий натр, або "лужний гліцероль". Все це наносилося на дзвони компресами, зчищалося бронзовими щіточками і залишки кислоти нейтралізувалися розчином аміаку (кілька капель на 1 літр води).

ІІІ-й етап – останній етап реставрації дзвонів заключався в промивці достатньою кількістю теплої і холодної води (якщо погано змити кислоти, то дзвін через деякий час "позеленіє" – окислиться). Після чого треба щоб дзвін добре висох. Для кращої сушки застосовується спирт або ацетон. Для поліровки застосовувалася паста "Ера" і звичайний дрібний просіяний пісок. Можна також полірувати войлоком.

Після проведених реставраційних робіт, дзвони були покриті тонким шаром дизпалива (соляркою), що забезпечує приємний колір і блиск металу та не допускає швидкого утворення окисної плівки.

Якщо при реставрації дзвона необхідно зберегти природну патину, то він миється тільки гарячою водою з нейтральним миючим засобом. Після чого промивається достатньою кількістю води і сушиться.

Дзвони із чорного металу чистяться щавлевою, сульфаміновою або ортофосфорною 10% кислотами. Ці кислоти розбавляються водою (5 частин води) і обробляються перетворювачем іржі.

Працюючи з кислотами, слід пам'ятати, що даний матеріал являється небезпечним, попадаючи на шкіру, може викликати опіки. Для попередження розбризгування при приготуванні розчину кислоти, воду необхідно лити в кислоту, а не навпаки.

1987.

ЛІТЕРАТУРА.

1. Материаловедение /Под.общ. ред. Арзамасова Б.Н. М., – Машиностроение. 1986.

2. Липницкий А.М., Морозов И.В., Яценко А.А. Технология цветного литья. М. – Машиностроение. 1986.

3. Емелевский Я. Литьё цветніх металлов.М., Вісшая школа. 1997.

4. Методичні рекомендації по реставрації дзвонів розроблені Марчук Г.С.1987.(не опубліков.).

Матеріали І міжнародної науково-практичної, історико-краєзнавчої конференції 26 серпня 2006 р. Луцьк, Замок Любарта. Науковий збірник. Випуск І. 2007.

Кiлькiсть переглядiв: 14

Коментарi